Міністерство освіти і науки України Національний університет “Львівська політехніка” Кафедра ІТВС Звіт з лабораторної роботи №6 з дисципліни “Технічне редагування” Редагування графічних об’єктів в LaTeX Мета роботи – ознайомитись з основними принципами роботи з графічними об’єктами в LaTeX. Теоретичні відомості Псевдографіка Псевдографіка створюється за допомогою оточення picture. На кожен псевдографічний об’єкт LaTeX повинен відвести в тексті певне місце (канву). Ці розміри задаються в круглих дужках через кому відразу після \begin{picture}, спочатку ширина, потім висота (команди, пов’язані з псевдографікою, – єдині в LaTeX, у яких у певних випадках обов’язковий аргумент ставиться не у фігурних дужках). Між дужками, комами і числами, що задають розміри псевдографічного об’єкту, не повинно бути пробілів. За замовчуванням ширина і висота псевдографічного об’єкту задаються в пунктах. Щоб створити об’єкт на канві, використовується команда \put (x,y){<об’єкт>}, де (x, y) – координати об’єкта (початком координат вважається лівий нижній кут канви). У фігурних дужках – той об’єкт, який потрібно створити. Напис у псевдографіці виводиться за допомогою команди \put (x, y){Текст}. Крім тексту, у псевдографіці можна створювати відрізки, стрілки, окружності, кола та овали (прямокутники із закругленими кутами). Відрізки задаються за допомогою команди \line. LaTeX треба повідомити нахил і розмір відрізка. Точка відрізка – його початок. Нахил відрізка задається парою цілих чисел, розташованих в круглих дужках через кому безпосередньо після \line. Відношення цих чисел має бути рівним кутовому коефіцієнту відрізка (тангенсу кута нахилу до горизонталі). Розмір відрізка задається в фігурних дужках після круглих дужок, в яких заданий нахил. Цей розмір, взагалі кажучи, – не його довжина, а довжина його проекції на горизонтальну вісь (крім випадків, коли відрізок вертикальний – тоді задається його довжина по вертикалі). Довжину відрізка можна (якщо вона не дуже мала) можна задавати довільно, а ось нахил – ні. Кожне з цілих чисел, які задають нахил, не повинно перевершувати 6 по абсолютній величині, і, крім того, ці два числа не повинні мати спільних дільників, крім 1. Стрілки задаються за допомогою команди \vector. Синтаксис цієї команди абсолютно такий же, як у команди \line: в круглих дужках пишеться пара чисел, що задає нахил стрілки, а потім у фігурних дужках параметр, що задає її розмір (довжина проекції на горизонтальну вісь, якщо стрілка не вертикальна, і довжина проекції на вертикальну вісь, якщо стрілка вертикальна). Відмінність від команди \line в тому, що множина можливих нахилів стрілок ще більш обмежена: цілі числа, що задають нахил, не повинні перевищувати 4 по абсолютній величині (і як і раніше не повинні мати спільних дільників). Точкою відліку стрілки є її початок. Круг задається командою \circle, а коло – її варіантом із зірочкою \circle*. У цих команд єдиний аргумент – діаметр окружності або кола. За умовчанням діаметр задається в пунктах. Точкою відліку окружності або кола є центр. Поряд колами, на псевдографічний об’єкт можна нанести також овал – прямокутник із закругленими кутами. Він задається командою \oval, аргументи якої – ширина і висота овалу. Ці аргументи задаються в круглих дужках через кому. Точка відліку овалу – його центр. Крім того, можливі й неповні овали, що представляють собою половини або чверті від повних. Щоб створити неповний овал, необхідно треба команді \oval задати необов’язковий аргумент (у квадратних дужках, після обов’язкового). Для створення половини овалу цей аргумент має бути однією з таких літер: t – верхня; b – нижня половина; r – права; l – ліва половина. Для створення чверті овалу необов’язковий аргумент команди \oval повинен бути поєднанням двох із цих букв (наприклад, tr для верхньої правої чверті). Точка відліку часткового овалу розташована там же, де точка відліку відповідного йому повного овалу. Додаткові можливості псевдографіки Для створення декількох регулярно розташованих псевдо...